За даними статистики близько 40% будинків, що зводяться в даний час, відноситься до категорії малоповерхового будівництва. Причому, якщо десяток років тому левова частка заміських будівель припадала на частку літніх будиночків, непристосованих для постійного проживання, то сьогодні майбутні власники вважають за краще будувати грунтовні, довговічні всесезонні будинки. Будинки, в яких зручно, просторо і комфортно проживати родиною протягом усього року. Будинки, які можна передати у спадок своїм дітям і онукам.

Для того, щоб будівництво проводилося законно, а будинок набув статусу нерухомості, будівельні матеріали та експлуатаційні характеристики будівлі повинні відповідати положенням СНіП і ГОСТів. В іншому випадку найсміливіші дизайнерські ідеї й самі кращі матеріали, що застосовувалися при проведенні будівельних робіт, будуть проходити по категорії «даремно витрачений час і гроші», тому Тернопільська виробничо-будівельна група може надавати свої послуги у сфері будівництва починаючи від створення проектної документації і закінчуючи створенням всіх відповідних умов для переїзду майбутнього господаря у свій власний будинок.

Будуючи об’єкти нерухомості Ми використовуємо найсучасніші технології та матеріали:

– гідроізоляція:

Важливість надійної гідроізоляції складно переоцінити, адже в регіонах з помірним кліматом за рік може випадати до 800 мм опадів – якісний захист від корозії і руйнування необхідна фундаменту, несучих конструкцій, покрівлі , стінових покриттів всіх без винятку будівель.

Технологія проникаючої гідроізоляції за принципом своєї роботи кардинально відрізняється від технологій всіх попередніх поколінь. Навіть після будівництва будівлі досить нанести порошкоподібну субстанцію на вологу поверхню елемента конструкції будівлі, яке планується захистити від води. Утворюючи дрібні кристали, така проникаюча гідроізоляція запобігає потраплянню води в мікропори матеріалу, при цьому дає йому «дихати», тобто пропускати повітря , видаляючи надлишки вологи

          утеплення:

            Утеплення стін з газобетону

З настанням холодів багато хто починає замислюватися про те, щоб утеплити в своєму будинку стіни. Газобетонні стіни при цьому вимагають особливого підходу до цього питання.

Для початку зазначимо, що, наприклад, одношарові стіни з газобетонних блоків Д400 (товщина 375 мм) або Д500 (товщина 400 мм) взагалі не вимагають утеплення. Правда, зведення таких стін обійдеться трохи дорожче, але зате про утеплення можна взагалі не думати.

Якщо ж утеплення стін з газобетону Вам необхідно, то тут слід враховувати одне головне правило. Газобетон є паропроникним (дихаючим) матеріалом. Якщо ж хоча б один шар в газобетонній стіні буде паронепроникним, то вся стіна втратить свою властивість «дихати». Тому утеплення залежить від того, яку стіну Вам необхідно отримати в результаті: паропроникну або паронепроникну.

При цьому слід враховувати, що якщо стіна «дихає», то вентиляція приміщення здійснюється природним шляхом, а при паронепроникних стінах необхідна примусова вентиляція. При цьому тепло і комфортно може бути при обох варіантах – природно, якщо правильно підібрати і встановити утеплення.

Пінопласт.

Це органічний матеріал з високим відсотком пористості, виготовлений на основі синтетичної смоли. Зовні пінопласт представляє собою дрібні вологостійкі гранули, що злилися в єдине ціле під впливом високих теплових навантажень. Величина гранул складає 5-15 мм.

Полістиролбетон – різновид легкого бетону. Він складається з гранул полістиролу, скріплених в’яжучими речовинами. Водопоглинання полістиролбетону досить мале – 4%, отже, теплоізоляційні характеристики стійкі як ніколи. Теплопровідність даного бетону прямо пропорційна його щільності. Пілістиролбетон володі тими ж самими негативними показниками як і пінопласт.

Мінеральна вата. Під цим визначенням розуміють теплоізоляційний матеріал з безладною структурою мінеральних волокон. Різновидами вищезгаданого матеріалу по праву називаються шлаковата, скловата і базальтова вата.

Скловолокно. Це теплоізолятор, що виник як сукупність склобою, піску, соди і етібора. Після плавки сировини відбувається процес волокноутворення, в ході якого скло розпадається на волокна в 6 мікронів завтовшки. Потім матеріал забарвлюється, набуває необхідну жорсткість, охолоджується і фасується. Продукти зі скловолокна володіють підвищеною пружністю, характеризуються міцністю і вібростійкістю. Їх тепловий опір не змінює своїх показників протягом досить тривалого терміну. Скловолокно успішно застосовують при ізоляції стін, скатних дахів, а також вентильованих фасадів.

Бетоль

Ефективний утеплювач на основі цементу БЕТОЛЬ – традиційний матеріал з нетрадиційними властивостями

Ніздрюватий бетон представляє собою штучний кам’яний матеріал, структура якого має в наявності рівномірно розподілені сферичні пори діаметром до 2 мм, які надають матеріалу ряд унікальних властивостей, відмінних від інших будівельних матеріалів (високі: тепло- та звукоізоляція, вогнестійкість, довговічність, сейсмостійкість, міцність на стискання при низькій густині та ін.).

uteplennia

            – покрівля:

Декоративність і довговічність черепиці створили їй якийсь ореол аристократичності. У наші дні черепиця як і раніше один з найпрестижніших матеріалів. Ця обставина породила численні матеріали, що імітують черепицю: цементно-піщана черепиця, металева, «м’яка».

Новинка на нашому ринку покрівельних матеріалів – керамічна плитка Ardogres, одержувана за технологією керамограніта. Такий матеріал дуже довговічний і гарний.

Плоскі металеві листи

Листові матеріали так само, як і штучні, мають глибокі історичні корені: свинцевими, мідними і цинковими листами покривали дахи унікальних споруд (палаців, соборів) багато століть тому. Покрівля з листової сталі вимагає кваліфікованої ручної роботи, а декоративні властивості таких дахів невеликі. Рекомендований ухил даху із сталевих листів 14-20 °; вага – 4,5-7 кг/м2. Випускається оцинкована сталь в основному у вигляді листів 1,25 х2, 5 м при товщині 0,55 мм.

Мідь як покрівельний матеріал має високу архітектурну виразність і використовується у виняткових випадках (вартість 1 м2 мідного листа у багато разів вище, ніж оцинкованої сталі). Довговічність покрівлі більше 100 років. Мідна покрівля в перші тижні має «мідний» колір, але потім темніє, здобуваючи темно-коричневий колір; згодом мідь, покриваючись патиною, здобуває специфічний блакитнувато-сірий відтінок.

Цинк для покрівельних робіт використовується у вигляді сплаву з дуже невеликою кількістю (0,1-0,2%) титана і міді. Ці добавки надають цинку пластичність в холодному стані.

Профільовані листи

Особливе місце серед листових покрівельних матеріалів займають профільовані листи, одержані з різних матеріалів. Найпростіший варіант – хвилясті листи з оцинкованої сталі і листового алюмінію. Вкладання профільованих аркушів відбувається порешетуванню або по шару пергаміну (руберойду) за допомогою спеціальних цвяхів. Можливе настилання профільних листів по старій рулонноій та ін типам покрівель. Одним з перших профільованих листових матеріалів були азбестоцементні листи. Слідом за азбестоцементними листами з’явилися хвилясті листи з оцинкованої сталі, алюмінію, пластмасові листи (наприклад, склопластикові, ПВХ, полікарбонат і т.п.), бітумно-картонні гофровані листи – ондулін і його аналоги.

В останні роки з’явився новий вид листових матеріалів зі складним профілем – металочерепиця.

profnastyl2

Азбестоцементні покрівельні листи

Азбестоцемент отримують з суміші коротковолокнистого азбесту (15%) і цементу (85%). Азбестоцементні хвилясті листи, часто звані «шифер», показали себе довговічним (до 50 років), технологічним і досить декоративним матеріалом. Вони рекомендуються для покрівель з ухилом більше 12 °; вага 1 м2 покрівлі – 10-14 кг.

Гофролисти з бітумним просоченням

Гофровані листи на картонній основі з бітумним просоченням і декоративним покриттям лицьової поверхні.

Металочерепиця

Новітній покрівельний листовий матеріал – металочерепиця – розвиток ідеї гофрованого покрівельного аркуша убік підвищення його декоративності. Для цього великорозмірний оцинкований сталевий (або алюмінієвий) лист, покритий антикорозійним складом грунтовки з обох сторін, штампують у вигляді ділянки черепичної покрівлі різного профілю; лицьову сторону покривають фарбувальним складом на основі полімерного єднального, мінерального пігменту і наповнювача, що імітує як забарвлення черепиці, так і в ряді випадків її фактуру. У якості сполучного в лицьовому шарі застосовують термореактивні олігомери: поліефірний, епоксидний, поліуретановий, пластифікований ПВХ (так званий пластизоль), акрилові полімери і т.п. Поліефірне покриття (поліестер) має товщину близько 25 мкм, поліуретанове (напіврила) – 50 мкм; останнє дає більше стійку та еластичну плівку. Покриття пластизоль має більшу товщину – 200 мкм. Воно еластичне й може мати фактурну поверхню. З декоративної точки зору найбільш цікаві покриття з прозорих акрилових смол з кольоровим мінеральним покриттям, що створює ефект поверхні керамічного матеріалу (так зване покриття типу Терра).

Металочерепиця рекомендується для дахів з ухилом не менше 14 °. При будівництві утеплених покрівель під металочерепицею необхідно робити вентильований зазор або передбачати пароізоляцію.

Покрівля з металочерепиці дуже легка (близько 4-6 кг/м2 – для сталі і до 1,5 кг/м2 – для алюмінію), декоративна і довговічна (до 50 років). Інтервал робочих температур для металочерепиці: від -40 до +120 ° C. Недоліком металочерепиці є підвищена в порівнянні з іншими видами покрівлі гучність під час дощу, переміщень снігу і т.п.

metalocherepitsa

Мембранні покриття

Для покрівель промислових, громадських та інших будівель з малими ухилами і міцними, і щільними (наприклад, бетонними) підставами інтерес представляють мембранні покриття. Мембрана зроблена з високоеластичного гумоподібного полімерного матеріалу з відносним подовженням 200-400% і високою міцністю на розтягування і прокол. Матеріал мембрани зберігає свої властивості при температурі від -60 до +100 ° С. Розміри полотнищ таких матеріалів до 15х60 м (тобто 900 м2).

Одним з найголовніших переваг мембранних покриттів є швидкість пристрою покрівельних покриттів великих площ. Полотнища подаються на дах у складеному вигляді, розгортаються й укладаються на підставу. Стикуються полотнища один з одним самовулканізованими стрічками. Ними ж виконуються примикання. Можливе укладання мембран по старому покрівельному килиму. Обов’язковою умовою є ретельне очищення підстави від твердих частинок (камінчиків і т.п.).

Мастичні покрівельні покриття

Мастичні покрівельні покриття отримують при нанесенні на підставу (зазвичай бетонне) жідковязких олігомерних продуктів, які, тверднуть на повітрі, утворюють суцільну еластичну плівку. Мастики мають гарну адгезію до бетону, металу, бітумних матеріалів. По суті, мастичні покрівельні покриття – це полімерні мембрани, формовані прямо на поверхні даху. Особливо зручні мастичні матеріали при виконанні вузлів примикання.

 

Будуючи будинки наша команда фахівців обговорює з кожним клієнтом види фундаментів які будуть використовуватись у майбутньому будівництві:

Стовпчасті фундаменти

Найбільш поширеними і дешевими є стовпчасті фундаменти. Особливо ефективні стовпчасті фундаменти в пучинистих грунтах при їх глибокому промерзанні. Разом з тим у стовпчастих фундаментів є особливості, заважають у ряді випадків їх успішному застосуванню. Так, в горизонтально рухливих грунтах недостатня їх стійкість до перекидання і для погашення бічного зрушення потрібний пристрій жорсткого залізобетонного ростверку. Обмежено їх застосування на слабонесущому грунті при будівництві будинків з важкими стінами. Крім того, при стовпчастих фундаментах виникають складнощі з пристроєм цоколя: якщо при стрічкових фундаментах цоколь утворюється як би сам собою, будучи їх продовженням, то при стовпчастих заповнення простору між стовпами, стіною і землею – складне і трудомістка справа.

Стовпчасті фундаменти підводять під будинки з легкими стінами (дерев’яні рубані, каркасні, щитові). Цей тип фундаментів по витраті матеріалів і трудовитрат в 1,5-2 рази економічніше стрічкових. Стовпи зводяться у всіх кутах, місцях перетину стін, під простінками, під опорами важко навантажених прогонів і інших точках зосередження навантажень. Відстань між стовпами приймається 1,2-2,5 м. По верху стовпів повинні бути укладені обв’язувальні балки для створення умов спільної їх роботи. При відстанях між стовпчастими (окремо стоять) фундаментами більше 2,5-3 м по верху укладаються потужніші рандбалки (залізобетонні, металеві).

 Мінімальний перетин фундаментних стовпів приймається залежно від того, з якого матеріалу вони виготовлені (бетон – 400 мм; бутобетон – 400 мм; кладка з природного каменю – 600 мм, з буту-плитняку – 400 мм, з цегли вище рівня землі – 380 мм).

Плюси

 – економічні;

 – не трудомісткі.

Мінуси

 – недостатня стійкість в горизонтально рухомих грунтах;

 – обмежене застосування на слабонесущому грунті при будівництві будинків з важкими стінами;

 – складність з пристроєм цоколя.

stovp fundament

Стрічкові фундаменти

Фундаменти, зведені безпосередньо під стіни будинку або під ряд окремих опор. У першому випадку вони мають форму безперервних підземних стін, у другому складаються із залізобетонних перехресних балок

Стрічкові фундаменти підводять під будинки з важкими стінами (бетонними, кам’яними, цегляними і т. п.) або з важкими перекриттями. Їх закладають під всі зовнішні і внутрішні капітальні стіни. Наявність під будинком підвалів, теплих підпілля, гаража або цокольного поверху роблять просто необхідним вибір саме цього типу фундаменту.

Для цього типу фундаменту характерні великі обсяги земляних робіт і використовуваних матеріалів, значну вагу і трудомісткість зведення. Незважаючи на це, стрічкові фундаменти отримали досить широке розповсюдження, в основному завдяки простій технології.

Стрічкові фундаменти бувають монолітних і збірних.

 Для спорудження стрічкових монолітних фундаментів на дні котлована виставляється опалубка (дерев’яна), арматура, листи теплоізоляції і між стінками опалубки заливається бетон. Для зниження втрат при обігріві будинку в такі фундаменти закладається утеплювач (керамзит,  пінопласт).

 Збірні стрічкові фундаменти складаються з великих фундаментних бетонних або залізобетонних блоків.

Плюси стрічкових монолітних:

 – міцність;

 – надійність;

 – можуть бути використані для будівель будь-якої форми;

Плюси стрічкових із залізобетонних блоків:

 – значне скорочення термінів зведення;

 – простота споруди.

НЕДОЛІКИ всіх стрічкових:

 – збільшення терміну будівництва за рахунок виробництва земляних робіт, заповнення бетоном опалубки;

 – масивні;

 – не економічні;

 – трудомісткі ;

НЕДОЛІКИ стрічкових із залізобетонних блоків:

 – менш практичні (пропускають воду в місцях свого з’єднання);

 – придатні для будинків простих форм (при складних архітектурних формах блоки, що випускаються стандартних розмірів , доводиться обрізати).

Плитні фундаменти, споруджуються під всією площею будівлі. Являють собою суцільну або гратчасту плиту, виконану з монолітного залізобетону або зі збірних перехресних залізобетонних балок з жорсткою закладенням стикових з’єднань.

Фундаменти плитні і з перехресних стрічок зводять з монолітного залізобетону з метою додання фундаменту просторової жорсткості. Необхідність у цьому виникає при будівництві на нерівномірно і сильно стискаються грунтах, наприклад, на насипних (піщаних подушках, злежані звалищах, сильно пучинистих грунтах і т. п.). Іноді до таких фундаментів застосовують термін “плаваючий”.

Пристрій плитного фундаменту пов’язане з досить великою витратою матеріалів (бетону і металу) і може бути доцільно при спорудженні невеликих і компактних в плані будинків або інших будівель, коли не потрібний пристрій високого цоколя, і сама плита використовується як підлоги (наприклад, гаражі, лазні і т. п.). Для будинків більше високого класу частіше влаштовують фундаменти у вигляді ребристих плит або армованих перехресних стрічок

Споруджують на важких пучинистих і просідаючих грунтах.плитних фундаментів найбільш прийнятним при слабких неоднорідних грунтах з високим рівнем грунтових вод, а також у випадках, коли навантаження, що припадає на фундамент, велика, а грунт підстави недостатньо міцний.

 Такі конструкції здатні вирівнювати вертикальні і горизонтальні переміщення грунту (плаваючі фундаменти їх друга назва).

Спорудження плитного фундаменту виправдане в малоповерховому будівництві при невеликій і простій формі будівлі.

Плюси

 – простота споруди;

 – можливість їх виконання у важких пучинистих, рухомих і просадних грунтах.

Мінуси

          досить дорогі (з-за великої витрати бетону і металу на арматуру).

Пальові фундаменти

Фундаменти, складаються з окремих паль, перекритих зверху бетонною або залізобетонною плитою або балкою (ростверком).

пальових фундаменти є дуже дорогими і трудомісткими у виконанні, тому в індивідуальному будівництві зустрічаються вкрай рідко.

Свайний фундамент використовується у випадках, коли на слабкий грунт необхідно передати більші навантаження. При цьому навантаження від будівлі передається на більш щільні грунти, залягають на глибині.

 За типом матеріалу палі можуть бути дерев’яними, бетонними, залізобетонними, сталевими і комбінованими.

 По методу виготовлення і занурення в грунт палі підрозділяються на забивні (опускаються в грунт в готовому вигляді) і набивні (виготовляються безпосередньо в грунті, у пробурених каналах).

 За типом поведінки в грунті виділяють палі-стійки, мають під собою міцний грунт і передають на нього тиск, і висячі палі, використовуються у випадках, коли глибина залягання міцного грунту досить велика (несуча здатність таких паль визначається сумою опору сил тертя по боковій поверхні і грунту під вістрям палі).

Дерев’яні палі найбільш економічні, але якщо вони знаходяться у вологому грунті, вони швидко гниють.

 Палі із залізобетону коштують дорожче, але вони більш довговічні і здатні витримувати великі навантаження.

Плюси

 – дають меншу усадку;

 – економічні (знижують витрату матеріалів, наприклад, бетону v на 40%25);

 – менш трудомісткі (при їх спорудженні значно зменшується обсяг земляних робіт);

 – можливість спорудження на грунтах, мають низьку несучу здатність.

НЕДОЛІКИ

 – необхідність використання спеціальної техніки.

Фундаменти на піщаних подушках

Фундаменти на піщаних подушках можуть бути самих різних типів. Найчастіше вони застосовуються для економії будівельних матеріалів, для повної або часткової заміни непридатних грунтів в основі, для підйому відмітки підлоги над рівнем грунтових вод і т.п. При їх пристрої в котловани засипають середньо- або грубозернисті піски шарами 150-200 мм, ретельно трамбуючи їх і проливаючи водою. У обводнених грунтах, особливо пучіноопасних при промерзанні, пристрій піщаних подушок не рекомендується без пристрою дренажу. В іншому випадку можливе замулювання подушок і, як наслідок, втрата ними первинних властивостей.

Важливе значення має передбачуваний час, на яке зводиться будова. Наприклад, термін служби різних фундаментів складає:

– стрічкових бетонних і бутових на цементному розчині – 150 років;

 – бутових або бетонних стовпів – 30-50 років;

 – дерев’яних стільців – 10 років.

У залежності від застосовуваних МАТЕРІАЛІВ фундаменти бувають:

 бутові, бутобетоні, бетонні та цегляні.

Бутові фундаменти кладуть з крупного бутового каменю, підібраного за формою та розмірами, при цьому бажано вибирати камені з плоскими гранями. Кладку ведуть на цементному розчині, щільно укладаючи камені між собою, для чого самі “незручні” з них іноді доводиться розколювати. Товщину кладки бутового фундаменту приймають з конструктивних міркувань незалежно від розрахунку, в межах 50-70 см. Це самі масивні і трудомісткі з усіх видів фундаментів. Тому їх застосування у будівництві житлових будинків і тим більше садових будиночків не виправдане. Як виняток ці фундаменти можна рекомендувати лише в тих місцевостях, де бутовий камінь є в достатній кількості, що називається “під ногами”, тобто є місцевим матеріалом. Позитивні якості бутового фундаменту – максимально можлива довговічність і міцність; крім того, він стійкий до промерзання і дії агресивних грунтових вод. Масив бутобетонної фундаменту складається з розчину і наповнювача, в якості якого використовують середні і дрібні бутові камені, великий щебінь чи гравій. Підійде також бій цеглини і перепалений цегла – залізняк.

Бетонний фундамент називають іноді “заливним”. Він складається з чистого бетону без великих каменів, з наповнювачем з дрібного та середнього гравію або щебеню. Його заливають в опалубку з легким трамбуванням, добре, якщо при це використовують вібратори – якість бетону помітно поліпшується. Внаслідок однорідності складу товщина бетонного фундаменту може бути порівняно менше, ніж у двох попередніх типів,- як правило, вона знаходиться в межах 20-40 см. Міцність і довговічність приблизно такі ж, як бутобетонного фундаменту. Недолік бетонних фундаментів – підвищена витрата цементу і отже, значна вартість.

Цегельний фундамент являє собою цегляну кладку з звичайного (повнотілої), добре обпаленої цегли на цементному або цементно-вапняному розчині. Товщину фундаменту приймають кратною розмірам цегли, тобто 38, 51 і 64 см. Пристрій цегельного фундаменту у звичайних умовах будівництва слід визнати недоцільним, оскільки він досить дорогий і найголовніше недовговічний унаслідок поганої водостійкості. Тому його можна рекомендувати практично в одному, досить рідкісному випадку: для зведення тільки сухих грунтах і при наявності дешевої цегли необхідній кількості.